 |
|
|
ЧОРНО-БІЛИЙ КОЛЬОРОВИЙ СВІТ
 Ще з давніх давен у незбагненній і напевно довжелезній людській пам'яті вкорінилися два протилежні поняття: добро і зло. Хоча існує величезна кількість таких само парних понять.
Так, деякі й досі бачать світ у чорно-білих кольорах. І неважливо, що світ міниться і виграє найрізноманітнішими барвами.
Легке відхилення подій життя у бік темних кольорів - ми вже вирішуємо, що це знову пролягла чорна смуга. Ще згадаймо про холодне і гаряче, солодке і гірке, день і ніч, рай і пекло, ба навіть жінку і чоловіка. Але ж буває і щось тепле, кисле або терпке, вечір і світанок, небуття та невідомість. Тепер уже й питання статі зробилися доволі розмитими, адже все більшає на світі нетрадиційно орієнтованих людей, а ще тих які орієнтуються одразу і на жінок, і на чоловіків, - такі собі бісексуали.
Для підтримання гармонії Всесвіту одне з парних понять не спроможне існувати саме по собі. Все має бути парним, навіть якщо одне переважає над іншим. Не можливо, щоб цілковито зникло зло. Це гниле зерно завжди проростає, хай навіть для нього неродючий ґрунт.
Забагато добра теж не годиться, адже як потім розрізнити де що? Що назвати одним, а що іншим? До того ж як вже згадувалося чистих кольорів майже не лишилося. Вони розмиті, розбавлені, змінені. І жити доводиться нам у цій мішанині, лавіруючи при цьому і обминаючи гострі кути.
Припустімо, живе собі людина - зразок чесності і правильності. Їй у цьому кольоровому світі важко і гірко, бо ж очі звикли бачити тільки два кольори: білий і чорний. Навчитися розрізняти кольори - велике мистецтво. Потрібно бути не лише митцем у душі, а й готовим до такого розкладу життя і дійсності. Чому взагалі тим, хто для інших, просто істоти з іншого світу, важко прижитися і знайти своє призначення.
Такі собі праведники, яким немає місця у просякнутому гріхами світі, марно намагаються дійти згоди самі з собою і пожирають вразливу душу власними ж думками.
Не можна зустрівши людину, одразу віднести її до списку поганих чи хороших, адже все у нашому світі настільки суб'єктивне, наскільки об'єктивним може бути чиєсь судження. Фабрика мрій давно нав'язала нам поняття негативних і позитивних героїв, тому і судження наші про світ відповідні.
Гарним прикладом може стати такий собі аж ніяк не шедевральний фільм "Хроніки Ріддіка" - продовження свого космічного попередника - "Чорна діра".
Якраз тут головний герой не виступає позитивним (що і викликало шквал критики), він не той, хто будь-що вчинить правильно і благородно. Ріддік якраз людина, яка думає насамперед про себе, про своє благо, своє життя, хоча деякі спалахи людяності і благородства явно проглядаються. Хіба не знає життя саме таких екземплярів? Авжеж знає, і не мало.
А тому і світ наш з одного боку мало нагадує кіно, а з іншого так і виграє неймовірними сюжетами для найдовжелезнішої мильної опери.
Багато хто частенько потерпає від звички ідеалізувати все і всіх, і не раз йому гірко й боляче за цей світ і його кольори, за те що за довіру неминуче настане розплата. А проте варто навчитися приймати деяких людей як факти, як таких, які просто є, але з якими нам виявляється не по дорозі. Не варто боятися ставити крапки і щось викреслювати у своєму зошиті під назвою життя. Немає в нас чернеток, та й ніколи не буде, тому і писати доводиться на чисте, але від того життя не стає менш принадним, менш цікавим.
З нами завжди наші думки: кольорові і похмурі, веселі і сумні. Саме ці барвисті фантазії і визначають наше життя, адже "як захочеш, так і буде, як подумаєш, так і станеться". Щаслива людина завжди щаслива вдвічі, адже щастя притягується до щасливих людей.
А до похмурих думок лиш сум і тягнеться, втілюючи те, що ви самі собі начаклували. Чи не знайома фраза "я так і знав, що так буде"? Атож, це ж одвічне навіювання, - невпевненість у завтра і сьогодні, у своїх силах, у собі.
У кожної людини є шлях, яким їй призначено пройти і втілити свою життєву місію, хай якою вона буде. Але у нас є очі, які бачать світ з його кольорами. Чистих кольорів майже не існує, немає однакових відтінків. Навіть настрій виграє кольорами і міниться. А отже не можна сказати, що він чорний чи білий, адже насправді він - кольоровий, як і Всесвіт загалом. Тож коли ми навчимося дивитися у суть речей, бачити глибину, тоді й кольори стануть соковитішими, а ми самі радіснішими.
Ольга Зозуля для ПАНЯНКИ
Читайте також:
|
 |
|
 |
 |
