 |
|
|
МУЗИКА — ЦЕ ДУЖЕ СЕРЙОЗНО
Безперечно, Україна — країна особлива. В усіх розуміннях. Здавна наш народ
відрізнявся щирістю та гостинністю, земля плодючістю, а весь наш край — красою.
Та не лише це завжди відрізняло Україну від її сусідів. Найголовніша особливість
цієї країни — це розмаїття народних талантів. Щоб переконатися в цьому варто
лише завітати на будь-який фестиваль народної творчості, типу Сорочинського
Ярмарку, і там можна побачити силу силенну різноманітних виробів з дерева,
глини, вишивку, картини народних художників, прикраси….
Та не лише неповторними
виробами ручної роботи славиться наша земля, дуже багато тут живе і талановитих
артистів — художників, музикантів, співаків, скульпторів. І от про музикантів
та співаків слід поговорити докладніше. Причому, я про славетні таланти кажу
зовсім не голослівно. Як приклад можу навести цілу величезну галерею імен
видатних виконавців класичної музики: Зоя Гайдай, Оксана Петрусенко, Соломія
Крушельницька, Марія Литвиненко-Вольгемут, Євгенія Мірошниченко, Дмитро Гнатюк,
Михайло Гришко, Анатолій Солов’яненко, Анатолій Кочерга. І це далеко не всі
імена, якими по праву може пишатись Україна.
Всі вони справжні майстри і відомі
далеко за межами рідної країни, неодноразово виступали у знаменитих світових
театрах, таких як Віденська Опера, міланський театр «Ла Скала»…. Це все так. Всім
відомо, що з усіх музичних жанрів найскладнішим є класичне мистецтво, але ж ми
блискуче з цим упорались! Естрада, безперечно, набагато простіша для виконання,
і тому, за всіма законами логіки, Україна має бути лідером і тут. Але… не
вийшло! Чому ж? Спробуємо дослідити це питання глибше.
По-перше, естрада і
справді простіша для виконавців та композиторів, але не треба вважати її зовсім
примітивною. Як мені здалося, саме такої помилки зараз припускаються майже всі,
а особливо — продюсери…. Недарма основа вокального мистецтва, своєрідний
фундамент, завжди одна й та сама, лише після чіткого засвоєння основ артист має
вирішити для себе, з яким жанром він працюватиме надалі. А взагалі, то моя
думка така — артист-вокаліст обов`язково має володіти якомога більшою кількістю
жанрів, бути різнобарвною особистістю, із дуже великими можливостями. Ну, це в
ідеалі. Хоча… чому в ідеалі?!
Оперний співак, навіть якщо він тільки-но
закінчив Консерваторію і ще не встиг знайти роботу, має чудово тренований
голосовий апарат, і в змозі виконати будь-що — диско, джаз, реггі, соул, фолк,
та навіть і рок, якщо знадобиться, адже ж жанр рок-опера вже давно має
численних прихильників. Так, дійсно, класична музика має свої особливості, із
естрадою схожості дуже мало, але ж пригадайте деяких дуже відомих західних
співаків, що працювали у епоху диско-музики, маючи класичну консерваторську
освіту, просто з якихось невідомих нам причин вони змінили один жанр на інший
та й отримали чудову, навіть блискучу естрадну кар`єру.
Тож, виходить, також
треба спеціальна підготовка, але в набагато меншому об`ємі. Але! Особисто я маю дуже великі сумніви у змозі
наших артистів так глибоко володіти майстерністю, як і знаменитості минулих
років. І найперше тому, що лічені виконавці в Україні мають повну вищу освіту,
закінчують Консерваторію. Зараз найбільш яскраві зірки української естради
мають середню спеціальну освіту. Так, більшість у нас закінчує хіба що училище.
Чому ж?! Не вважають за потрібне витрачати на ґрунтовне навчання дорогоцінний
час, за який можна щільно влаштуватись
на Олімпі, випустити кілька альбомів, завоювати любов слухачів…. І жоден не
подумав, що тим самим збіднює себе, свої можливості, адже ж справжнім майстром,
справжнім корифеєм сцени може стати лише той, хто здатен бути різним,
виконувати пісні різних напрямів, різних жанрів, щоразу дивуючи публіку.
Звичайно, існують і самородки, наприклад, Лара Фабіан, яка вільно виконує і поп
музику, і класичні арії, але ж робити ставку саме на таких неприпустимо, а,
здається, зараз у всьому світі почалась своєрідна мода на виявлення таких
самородків, яких і не може бути багато, це такий закон природи.
Мабуть, цим
займаються на конкурсах типу «Поп-ідол», щоб зекономити на освіті звичайних
співаків, які можуть стати видатними лише доклавши дуже багато зусиль…. Крім
кропіткої праці з голосом студенти Консерваторії також займаються і акторською
майстерністю. Звичайно, її вивчають і в училищі, але… не бачу я результатів на
нашій естраді! Невже студенти відразу ж забувають все, ледве отримавши диплом?!
Слухач має відчути зміст пісні, навіть побачити її перед собою в своїй уяві. І
співак обов`язково повинен чітко передавати
голосом всі емоції вокального твору, це має бути наче міні-аудіо-спектакль
одного актора. До речі, не так давно, ще у 80-х роках ця вимога не була такою
дивною, як зараз, і саме так працювали на сцені і наша чудова Софія Ротару, і
Тамара Гвардцителі, і Алла Пугачова. Радянські самородки, яких, чомусь, в ті
часи на сцені було набагато більше, вони при своїй середній спеціальній
музичній освіті працювали так, що нашим сучасницям про такий рівень годі й
мріяти! На жаль….
Можливо, тоді підхід був інакший, вимогливіший, а зараз
артисти просто почали лінуватись? Ось ми й підійшли впритул до ще одної
серйозної проблеми нашої естради. Немає чого співати. Як показує досвід минулих
років, пісня обов`язково повинна бути інформативною, автор разом із виконавцем
намагаються передати слухачам не лише власні емоції, але й розповісти історію.
По суті, пісня — це оповідання, яке передається за допомогою інструментального
та голосового супроводу. Зараз же, як мені здалося, залишились самі лише
емоції.
Але навіть при такому підході майже повністю відсутня будь-яка
мелодійність, в деяких жанрах вона, звичайно, не є обов`язковою, але не в поп музиці. У нас часто густо саму
пісню замінює якийсь незрозумілий потік слів, без будь-якого змісту та мети. Ну
звісно ж, Україна із таким несерйозним (і це ще м`яко
кажучи!) ставленням не може бути батьківщиною всесвітньо відомих хітмейкерів,
як не жаль про таке казати…. Та й до того ж — ставлення артистів до своєї ролі
є абсолютно невірним.
Зараз туди спрямований дуже великий потік молоді.
Насамперед тому, що велика сцена, естрадна сцена надає широкі можливості так
званої розкрутки, слава, гроші, фани…. Це, на жаль, зараз зовсім засліпило очі
талановитим та не дуже майбутнім артистам. Вони абсолютно не налаштовані на
серйозну й кропітку працю на сцені та поза нею, вмирати та воскресати на сцені,
та ще й при нинішній моді на еротику та все, що з нею пов`язане.
Як я вже і згадувала колись, зараз успішна
сценічна кар`єра дуже залежить від наявності стрункої фігури, тонкої талії та
гарних ніжок. На жаль, це наша реальність. Саме наша, бо на Заході і досі
артистками дівчата стають, як і колись, лише за наявності артистичних даних.
Ні-ні, я знаю, звичайно знаю і про існування типово продюсерських проектів,
спрямованих на наповнення гаманця самого продюсера та студії.
Таким проектом є,
до речі, і Брітні Спірс. Симпатична блондинка, без голосу та навіть вміння
танцювати, щоб створити ефектні номери знадобилась ціла армія відповідних
професіоналів. Але у Макса Мартіна, який розпочав кар’єру Спірс є, також, і
Селін Діон, і E-type, і Бон Джові, цілком повноцінні артисти.
Артистів, справжніх артистів, у сівіті, на щастя, набагато більше, ніж ляльок.
У нас же продюсерські проекти чомусь становлять всі сто відсотків сценічних
виконавців, отаке палке прагнення збагатитись за будь яку ціну, навіть ціною
власного доброго імені — невже це наслідки зубожіння України?! Колись
матеріального, а зараз і духовного…. І при цьому відсоток поціновувачів
класичної музики продовжує падати…. Згадаймо як рано через проблеми із серцевою
діяльністю йдуть з життя справжні талановиті актори на кшталт Миронова,
Папанова, артисти ж наші, на жаль, сприймають роботу як прогулянку парком, а
тому ми й досі поза світової арени….
Анна Бешлей Музичнимй оглядач ПАНЯНКИ
Читайте також:
Документи: 1-10, 11-20, 21-30, 31-40.
|
 |
|
 |
 |
