 |
|
|
ОРЕНДА КВАРТИРИ ЗА СЕКС
 Набуває популярності в Москві та інших великих містах наших північних сусідів оренда квартир за секс.
Наводимо матеріал московської газетки.
У Москві з'явилася нова послуга: деякі власники квартир беруть плату за житло з постояльців жіночого роду не грошима, а сексом. Мені стало до образливого цікаво: що за жінки стають клієнтками таких велелюбних господарів? У якому співвідношенні до рубля оцінюється секс в цьому секторі економіки? І тоді я дав оголошення на сайті: «Здам трикімнатну квартиру дівчині за секс. Телефонувати...», приклав туди свою фотку і став чекати дзвінків.
Даша з «Уралмашу»
Я не скажу, що мене буквально задовбали дзвінки виснажених стриманістю жінок, що бажають розплатитися зі мною за оренду житла своїм тілом. З першою претенденткою домовилися по телефону зустрітися в пельменній «Савєловській», щоб сподобатися один одному. Вона з'явилася секунда в секунду - великокаліберна, потужна, як колгоспниця скульптора Мухіної. Вік її приховував густий шар тонального крему і яскравої фарби, як у японської гейші.
- Прівєт, - сказала вона з розбещеністю мешканців робочих околиць. - Даша! - протягує мені мозолясту руку для поцілунку.
Я із стриманістю аташе потиснув її. Даша явно зловживала біґмаком, чіпсами і кока-колою. Одягнена вона була як нелюба дочка двірника, що розорився. Обличчям вона була схожа на Джорджа Вашингтона зі 100-доларової купюри, а її пишні груди, як у годувальниці, виповзали назовні через великий виріз, немов тісто, що зійшло. Литки м'язисті, як у рикші. На голові немов пучок бур'яну, густа парость невідомого колористиці кольору. Єдине, що могло залучити до неї маніяка, - це великі блакитні очиці, «як два стрибки з темряви». Приголомшений її тілесними чарами, я зробив декілька великих ковтків пива.
- Откуда узналі о майом обьявлєніі? - запитав я, засумнівавшись, що ця літня сеньйора підозрює про існування Інтернету.
- В Інтернетє, канєшна, - злегка образилася вона. - У мєня, мєжду прочім, висшеє абразаваніє. Я закончіла діріжорско-харавоє атдєлєніє Інстітута культури. У мєня бил патрясающій хор. Врємєнна винуждіна работать уборщіцей в офісє. Но я асвоюсь і ви мєня єщо узнаєте.
Я вирішив уразити її воістину меценатським розмахом: замовив «диригентові» пельменів і пива. Хто їх знає, провінціалів: може, через пару років вона диригуватиме в Ла Скала! Даша пила пиво, зворушливо відкопиливши мізинчик. З її розповіді я зрозумів, що вона родом зі Златоуста (місто на Уралі). Наймає з трьома подругами кімнату.
- Я рємонт маґу вам сдєлать, - сказала вона після третього кухлю. – Люблю гатовіть, так што ви са мной паправітєсь! А то вон какой худєнькій. - Вона легенько, жартома, пошарпала мене по худому плечу, від чого я затріпотів, немов гутаперчева лялька, і розплескав пиво.
- Я васпітан в віктаріанскам стілє – намагався налякати її я, - і в сексє прєдпачітаю содомскій варіант.
- Ета как? – зацікавлено спитала вона.
- Ета с абратнай старани, - пояснив я. – Ат вас мнє єщо патрєбуєтся фєллаціо па-французскі, - погрожуючи додав я.
- Ха-ха-ха-ха! - задоволено засміялася вона, боляче луснувши мене по плечу. – Зашибісь! Да ти, Шурік, я віжу, баловнік!
- І єщо я люблю дєлать ето одноврємєнно с моім братом Ніколаєм. - підлив я олії у вогонь.
Дарья від сміху ледве не вдавилася пельменем. Вона сміялася хвилин п'ять, закинувши голову, не в змозі вимовити слова, ніби нічого смішнішого до цього не чула. Подавальниці пива з тривогою дивилися в наш бік.
- Уф... Харашо, - ледве промовила вона, відсапавшись. - Я таґда падруґу пріхвачу ...
Ми випили з нею ще пару барелів пива. Як тільки я не намагався залякати її жахливими збоченнями, але навіть такий аргумент, як феллацио по-французьки з братом Колькою, не відвернув цю безстрашну сеньйору від дармової трикімнатної квартири.
Раз - мало, п'ять разів - багато
Наступна зустріч була призначена тут же, в пельменній, за годину. Я не обтяжував себе різноманітністю меню, і поставив собі ще пару кухлів пива. Чергова претендентка на місце на моєму одрі була юна, струнка - словом, на диво хороша і, мабуть, усвідомлювала це, оскільки поводилася зухвало. Одяг у неї був панківський: хитромудро порвані штани і половина майки з обличчям Кайлі Міноуґ. Чубок косий, бічні пасма підфарбовані в синьо-зелені тони. Очі яскраво розфарбовані. У вухах і в пупку з десяток металевих кілець. Дух вольтер'янства так і пер з неї. Я дивувався: яка спокуса привела її в лоно пороку?
- Я піва нє п'ю. Ано ваняєт і ат нєво талстєют. - гидливо відмовилася Катя від запропонованого мною «рідкого хліба». – А пєльмєні єдят толька лохі і чуркі.
Після короткої співбесіди я з'ясував причину її гастрономічного націонал-шовінізму. Катя була москвичкою. Жила з мамою в однокімнатній, але та на старості років завела собі узбецького «жигало». Тепер вони на пару крекчуть ночами, спати не дають. Та ще цей гад до неї намагався приставати. Працювала Катя менеджером торгівельного залу, але зараз тимчасово не працює, живе у подруг, а зі мною збирається почати нове самостійне життя, повне доцільності і чеснот.
- Я по матері нємєц і бєскомпромісний паклоннік чістоти, - інструктував я. – Квартиру надо будєт пилєсосіть каждоє утро. Ґулять с сабакай два раза в дєнь. Хадіть в маґазіни за прадуктамі. Стірать бєльйо. Витрясать каври. Два.
- Ну ладна, разбєрьомся, - незадоволено засопіла Катя, прикурюючи нову сигарету від сигарети. – А што хоть за сабака?
- Ротвєйлєр. Завут Фікс. Да, і єщо… Секс мнє нєобходім четирє-пять раз в дєнь!
- Да ти гоніш! - з сумнівом поглянула вона на мене. – Ти ета… Дуба нє даш с пяті раз?
- Два раза утром і трі вєчєром. У мєня строгій рєжим, - продовжував я. – Врачі рєкомєндовалі. Паслєдствіє храніческава ґіперкатексіса.
- А што ета? – розгубилася Катя.
- Ета пастаянная, праґрєссірующая патрєбнасть в сексє. Єслі воврємя нє совокупіться, начінаютса жуткіє болі в паху.
- О, нє… Пять раз! Каждий дєнь! Нє… Ізвінітє…
Вона квапливо пішла. Дивно, подумав я, інша б зраділа...
Дитя тундри
Наступного дня я зустрічався з сорокалітньою касиркою з Боровичів, ніздрюватою худенькою пані.
- А можна с рєбьонкам? - запитала вона мене боязко після короткої преамбули. – Он спакойний мальчік. Сємь лєт.
- Нєт, - м'яко відмовив я, - Єслі би дєвачка… Што же ви сразу нє сказалі?
Я відмовив касирці (втім, як і решті). Дзвінки після цього припинилися, і я вже хотів згортати свій квартирний бізнес, але якось увечері знову дзвінок.
Звали її Люда. Говорила вона з жахливим акцентом, але це не відвернуло мене.
Ми зустрілися опівдні на тому ж місці. Розливальник пива вже дивився на мене, очманілого, легковажного гульвісу, з неприхованим інтересом. Люда, прекрасна евенкійка, що немов прийшла із Землі Саннікова (а насправді з далекого селища Тутончани, що на Нижній Тунгусці), була екзотичним раритетом в цій строкатій колекції. Вона дивилася на мене через вузькі щілки очей - з надією і захватом, якого бракувало решті претенденток. Оголошення знайшла за допомогою своєї подруги, яка другий рік живе і працює в Москві в будинку багатого старигана-ласолюба, любителя екзотики, який на всю старечу котушку використовує її первозданну природну красу.
- Танцевать умєєш? – спитав я відразу.
- Што? - злякалася вона, вузькі очі її при цьому на секунду стали круглими.
- Я - танцор по прафєсіі. Мнє нужен пастаянний партньор па танцам. Как баксьору мальчік для бітья.
- Ну, я так, танцевала в школє. Давно… Пять лєт назад.
- Плоха. - засмутився я. – Ну ладна. Шаманізмам хатя би занимаєшся? Пошаманіть надо мной нада. Ґєморой лєчіть.
- Нєт. Нє умею.
- Хорошо. Значіт условія такови. Спать с табой будєм па очєрєді. Я і мой брат.
- Брат? - жахнулася вона.
- Он єщо красівєй мєня, - сказав я скромно.
- Нєт. Брат, нє буду.
Я в думках поплескав долонями цій північній красуні. Ага! Все-таки є, є ще моральність в нашій глибинці.
Тільки-но я так подумав, як мобільник знов заверещав.
- Ето Катя! - пролунав в трубці знайомий юний голос. – Алєксандр! Я саґласна на пять! Толька слишитє, пять раз, но нє больше!
Підготовлено ПАНЯНКОЮ по матеріалу kp.ua
Читайте також:
Документи: 1-10, 11-20, 21-30, 31-40, 41-50, 51-60.
|
 |
|
 |
 |
