 |
|
|
ПЛЮСИ І МІНУСИ НАШОЇ ОСВІТИ
 Почати потрібно, як на мене, з самого початку, зі школи. Ось іде маля до школи і починає гризти такий часто твердий і незламний граніт науки. Серед незліченної кількості предметів розривається бідолаха, не знаючи кому віддати перевагу: такій життєво важливій алгебрі, значущій інформатиці чи стверджувальній англійський мові, яка з людини робить іще раз людину, бо ж як кажуть: "Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина".
Хоча з цього приводу можна і посперечатися, щоправда, це тема вже іншої статті.
До кінця багатостраждального навчання (до кінця 11 класу, а сьогодні уже і до 12) учень перебуває на постійному роздоріжжі, не досить чітко усвідомлюючи, яку ж пріоритетну стежку йому обрати з-поміж тих багатьох, що перед ним розкинулися. А все тому, що всі предмети він вивчав по чайній ложечці, не занурюючись у глибини жодного з них. Добре, що вже давно існують школи та коледжі, де поглиблено вивчають обрані дисципліни, зосереджуючись на тому, з чим молода людина збирається пов'язати своє майбутнє.
А що тоді робити решті, тим хто за браком коштів змушений навчатися у звичайній школі і замість вибрати одну страву, змушений відкушувати по шматку з різних пирогів? Таким доводиться в кращому разі ходити до приватного вчителя, а в гіршому самим готуватися до іспитів. Виникає логічне запитання: для чого взагалі шкільне навчання, коли все одно потрібно додатково займатися з викладачем? Навіщо в учнів щоденно по 7-8 уроків?
Що можна розповісти чи запитати за 45 хвилин уроку і чи багато можна перевірити домашнього завдання, коли учнів в одному класі по 30 чоловік?
Чи може учень, яким би він старанним не був, готувати щодня по 8 уроків, до того ж ретельно і продуктивно? (згадується радянська пісня зі словами: "Я ложусь в 12 спать, сіли нєт раздється...)
Адже кожен учитель вимагає до свого предмета уваги і вважає його найважливішим у всьому земному світі. Куди ж ми без математики і хімії?
Що буде з нами без літератури та англійської мови?.. Власне так і є - кожна дисципліна є важливою і заслуговує на повагу, от тільки знати всього, як виявляється не можна, тому і ставляться під сумнів золоті медалі - хіба може один учень знати на відмінно усі предмети, вміти писати твір і розв'язувати складні алгебраїчні формули?
Деякі і справді можуть. А решта обирає пріоритети.
Подібну низку запитань можна продовжити, та навряд чи за її допомогою можна вирішити головну проблему сучасної української освіти - недосконалість. Згадуючи своє навчання в школі, автор цієї статті пригадує чомусь більше труднощів і проблем, аніж безтурботності і насолоди життям.
А ще купу згаяного часу на ті предмети, які в подальшій моїй освіті не дуже і знадобилися. Тому і важкувато було тягти лямку вже в універі, де разом навчалися студенти після спеціалізованих шкіл та коледжів. А у вищих навчальних закладах вже свої проблеми, а серед них знову ясніє найживучіша - недосконалість.
Я вже мовчу про проблему з підручниками і викладачами, - пригнічує недосконалість самої системи.
Не можна не погодитись, що наші люди у світі вважаються одними з найосвіченіших, у яких широкий світогляд. Та чи хороші вони спеціалісти? Навіщо розсіювати увагу на 10 предметах, коли можна обрати 5-6 найнеобхідніших і поринути у їхні найглибші глибини?
Можливо тому молодих спеціалістів неохоче беруть на роботу, мовляв, досвіду не мають. Ну звісно, а де ж йому узятися, коли не всім щастить ще за навчання знайти роботу за фахом, а так - підробітки. До того ж прийшовши на роботу потрібно вчитися по-новому. Бо ж теорія теорією, а практика вимагає своє.
От і ще одна проблема - відсутність практичного застосування набутих знань. А досвід показує, що теорію на практиці не завжди вдається застосувати. От і питаннячка одразу виникли до викладачів, а запитати тепер нікого, - шукай подорожній тепер свою власну стежину. Як же виправити ситуацію, що склалася? До кого звернутися? До Міністерства освіти. А там такі ж недовчені, або ж відверто неграмотні люди. Тож куди податися, коли коло здається безжально замикається?
Ольга Зозуля спеціально для ПАНЯНКИ
Читайте також:
Документи: 1-10, 11-20.
|
 |
|
 |
 |
