 |
|
|
РЕКЛАМА - РУШІЙ ПРОГРЕСУ ЧИ НАВ’ЯЗЛИВЕ БЛИМАННЯ?
Реклама виконує функцію каталізатора в торгівлі, допомагаючи товарові швидше опинитися у користувача. Виявляється, виникла вона давно, а тепер процвітає. Виробникові реклама надає додаткові можливості для продажу та популярності товарів. Користувачів вона знайомить з товарами та дає можливість вибрати річ потрібної якості.
Рекламні оголошення використовувалися ще в часи Аристотеля. А сьогодні реклами навколо так багато, що ми мимохіть завчили її напам’ять. Миючи засоби тепер здатні відмити будь-що і будь-кого, йогурти корисні за все інше на світі, банки надають безліч послуг майже задарма, пиво „п’ється легко ще й з друзями”, а чипси, чи то чіпси - мало не амброзія.
Цікаво, що і у 1893 році, і у 1900 існувала подібна до сучасної реклама, вона розповідала, де і в кого можна купити креолінове чи борно-тимолове мило, яке змиє з вас не лише бруд, а й ластовиння, засмагу, вугрі тощо. Креми проти зморшок рекламувала не тільки Клеопатра. В Україні така собі княгиня Крапоткіна закликала купувати крем для обличчя, що робить шкіру свіжою та привабливою, який можна було придбати в магазинах добродія С.Н. Бродовича.
Отже ще здавна народ збагнув, що реклама – рушій прогресу і для просування товару на ринок реклама потрібна, як повітря. Головним чином, реклама розрахована на товари, призначені для масового споживача, а не для вершків суспільства, еліти і просто дуже заможних осіб. У їхньому світі своя реклама і свої товари, які здебільшого реклами не потребують, адже коли товар найвищої якості (а отже дуже дорогий), він і без реклами матиме попит.
За прогнозами підприємцям невдовзі доведеться платити за рекламу вдвічі більше, ніж тепер. Із затвердженням Закону „Про рекламу” найближчим часом рекламу алкогольних напоїв та тютюнових виробів цілковито заборонять. Тим самим галузь втрачає половину свого обігу, оскільки вкладати гроші у здоровий спосіб життя чомусь ніхто не хоче. Не дивно, що рекламісти б’ють на сполох, адже половина, а то й більше, рекламних роликів та оголошень – пиво та горілка.
Ще додайте величезний податок, який згодом доведеться сплачувати, адже у Проекті Закону „Податковий Кодекс України” передбачається збільшити податковий тиск на зовнішню та внутрішню рекламу вдесятеро. Закордонні урядовці та політики знають, що реклама — це галузь, яка безпосередньо пов’язана з виробництвом і споживанням. Її завдання — інформувати громадян не лише про кандидатів в Президенти, а й про якісні товари, одночасно збагачуючи бюджет країни.
А проте вітчизняних рекламованих товарів не так вже й багато, і тому збагачується не український бюджет, а кишені приватних підприємців та іноземних замовників. Однак наші урядовці не поспішають виправляти ситуацію, адже гроші, що сплачуються за рекламу, можна виміряти словами: космічно багато і захмарно багато. В чиї кишені вони пливуть, вголос не розповідають.
Інша справа - соціальна реклама. Та в Україні вона перебуває у зародковому стані і критикувати поки що немає чого. От що дійсно могло б мати неабиякий вплив, а ще добряче допомагати у вирішенні різноманітних наболілих соціальних та культурних проблем. Рекламні кампанії проти СНІДу, тютюнокуріння, туберкульозу, допомога дітям мають на меті хоч якось покращити нам життя. Але поки що ця галузь - лише крапля в морі проблем.
Щодо споживчої реклами, то тут багато суперечливих думок. Те, що реклама на телебаченні деяким уже в печінках сидить зрозуміло, адже будь-який фільм переривається рекламними блоками і досить часто. Це забирає і час, і нерви, бо такі перерви добряче дратують. Для експерименту можна дивитися фільм, що якраз іде на якомусь каналі, вставивши касету чи диск у відеомагнітофон і таким чином переглянути його без реклами. Запевняю вас, ви подивитесь кіно на півгодини раніше, ніж воно закінчиться в телевізорі.
До речі, за Законом „Про рекламу” (і не тільки в нашій країні) проміжки між фільмом та рекламою мають складати не менше 30 хвилин, якщо телепродукт триває більше 90 хвилин. Якщо ж телепрограма складає 40 хвилин, її взагалі не мають права переривати рекламою, програми та передачі від 42 до 70 хвилин можуть перериватися один раз, від 70 до 90 – два рази. Що ж ми бачимо на екранах своїх пласких і не дуже телевізорів?
Варто зазначити, що в Україні справи ще сяк так, а от в сусідній Росії та Білорусії – гірше. Там складається враження, що ти дивишся рекламу, яка що десять хвилин переривається фільмом. Уявіть, скільки часу ви витратите на таке споглядання! Замість відведених півтора годин – всі три з половиною. Так можна і до кінця фільму не досидіти. Тоді для чого взагалі дивитися? Краще почитати книжку, швидше буде.
Мовна проблема в рекламних оголошеннях – взагалі окреме питання. Великі і впливові рекламні агентства у своєму штаті мають редактора-перекладача, який виконує все, що належить зробити з текстом для теле- і радіоролика ролика, оголошення тощо. Зазвичай таких людей називають коректорами, хоча їхні обов’язки виходять далеко за межі роботи коректора, який насправді виправляє лише помилки пунктуації та друкарські.
Часто такий працівник має менше авторитету, аніж грошовитий клієнт, який конче хоче змінити пропонований копірайтером текст і нерідко на гірше, ще й залишити з помилками. „Неправильно, та моє зверху” – напевно такий девіз сучасних замовників реклами. Решта агентств взагалі не вважають за потрібне редагувати тексти: „самі впораємося, це ж нам за іграшки”. Тоді чому смаку, коли треба смаку, навіщо „чим більше я користуюся, тим краще відчуваю різницю”, коли варто „що більше я користуюся, то краще відчуваю різницю”, для чого „відбірні”, коли правильно „добірні”, чому „зручний”, коли належить „зручний”, хай як це комусь і ріже вуха? Той, хто дослухається до слова, може назбирати багато таких прикладів. Від чого це залежить? Чому так відбувається?
Напевно тому, що найперша мета – заробити побільше грошей, задовольнити виключно цільову аудиторію, яка ні високого стилю, ні літературної мови не розуміє, їй же бо треба набити холодильник, а в голові що – то таке. Для тих, хто й справді цінує зміст, а не лише картинку, реклама взагалі ні до чого, адже інтелігенція телевізор майже не дивиться (бо дивитися нема чого), їй сучасний креатив не збагнути. „Що простіше, то краще” - ось девіз багатьох рекламних агентств.
А проте, аби хоч трохи підсолодити бочку дьогтю ложкою меду (якщо це взагалі можливо), скажу, що серед рекламного матеріалу трапляється й справді якісний продукт вартий уваги і схвалення. Гарну рекламу запам’ятовують, пам’ятають, цитують. Чим не спосіб розвивати в людях відчуття мови, стилю, прищеплювати почуття прекрасного? Та сьогодні реклама ще не готова виховувати, навчати і по-справжньому прикрашати. Поки що це тільки спосіб задоволення матеріальних потреб і заробляння грошей.
Ольга Зозуля спеціально для ПАНЯНКИ
Читайте також:
|
 |
|
 |
 |
