 |
|
|
СЛОВА І МУЗИКА
На цю тему мене наштовхнула несподівана думка про те, що зараз у нашому шоу-бізнесі значення текстів абсолютно несправедливо принижується. Мовляв, якщо пісні пишуться для прослуховування, а не для читання, то текст має бути присутній лише умовно, все одно ніхто особливо пильно вслуховуватись не буде.
Так, дійсно, музика має головним чином емоційний вплив на людей, більшість хітів, написаних в різні часи відрізняла одна особливість — вони несуть полегшення, радість в життя, підбадьорюють та надають віру в те, що навіть якщо зараз і присутня якась темна смуга в житті, то все одно вона дуже скоро розвіється. Принаймні, більшість шлягерів несе саме такий емоційний посил.
Але! За допомогою пісень також успішно шукають один одного і однодумці-меломани, це всім відомо. Спорідненість душ як один з одним, так і з автором та виконавцем…. Звісно ж, цього ефекту ніяк не досягти самим лише емоційним фоном, має бути й зміст. У 60-70х роках в Америці існувала легендарна в ті часи студія Motown, що належала Беррі Горді-молодшому, і там у свій час була здійснена так звана «чорна революція» — саме на цій студії вперше були записані такі всесвітньо відомі афроамериканські зірки, як Дайана Росс, Смокі Робінсон, П`ятірка Джексонів.
Велика частка їх успіху належала і менеджменту цієї ж таки студії, це не враховуючи їх власного таланту. Звісно ж, успіх Motown не був чимось несподіваним, у Беррі були й свої секрети, свої ноу-хау, і про один якось розповів у інтерв`ю Смокі Робінсон: «У Беррі була своя формула. Він хотів гарно записувати гарні пісні з гарною музикою, та головне — хотів, щоб у піснях були сюжети. Все, що ми робили — це гарно записували хороші пісні, які були близькі та зрозумілі кожному».
Ось! І, як і довела це історія, формула діяла просто блискуче, всі виконавці, якими займався Беррі Горді зі своїми помічниками весь час розквіту «Мотаун-рекордз» мали незмінний успіх. Але цілком справедливий, оскільки в ті часи ще не було практики наших днів підробляти результати опитувань та чартів.
А в наші часи, боюся, автори сучасних шлягерів чи то не знають, чи не розуміють значення змісту пісень для аудиторії. Інакше не писали б такого жахіття. Ось, наприклад, із пісні Таїсії Повалій «Сладкий грех»: «Твой вкус изысканный понятен не для всех…». Якщо врахувати, що співачка звертається до коханого, то можна запідозрити її у захопленні канібалізмом…. Або Наталія Могилевська у пісні «Вспоминай» каже: «Вспоминай, ты меня вспоминай, когда погаснет свет…». Мабуть, там щось відбулось за її участю таке дивне, що при освітленні навіть і згадати страшно!
Дівчата з групи «Віагра» і взагалі зробили відкриття світового масштабу. Точніше, не самі дівчата, а Костянтин Меладзе, який пише для них пісні. Ось цитата з пісні «Не оставляй меня, любимый»: «У неё небесный запах…» Вчені здавна вважають, що кисень взагалі не має будь-якого запаху, а пану Меладзе вдалося віднайти справжній небесний аромат, вочевидь, парфумери всього світу скоро стануть в чергу, щоб додати до своїх нових парфумів аромати небес! І це ще не всі «перли», які можна знайти у будь-якій пісні будь-якої із українських чи російських зірок.
У фільмі «Геть з очей то геть із чарту» (оригінальна назва — «Музика та слова») героїня-поетеса, яку грає Дрю Беррімор пояснює головному героєві: «Слова у пісні — це не просто слова! Це головна її складова частина! Музика — це перше враження при зустрічі, а коли перше враження відступає, потрібні слова, потрібно поговорити.»
Особисто від себе можу засвідчити, що моя подруга у підлітковому віці одного разу намагалась накласти на себе руки, і лише випадково почута пісня змогла втримати її тоді на цьому світі — дівчина впевнилась, що вона не самотня і таку саму проблему переживають ще й інші, і таку причасність їй вдалося віднайти лише за допомогою змістовної пісні. Мене кризова ситуація навколо репертуару наших зірок дуже здивувала насамперед тому, що ясно відчувається різниця між сучасними піснями та нашим фольклором.
Згадайте будь ласка, які ж багатющі змістовно та мелодійно наші народні пісні — щоразу чітке співпадіння між змістом, римою, ритмом та загальним настроєм — такі ідеально зроблені пісні зараз зустрічаються лише в репертуарі легендарних особистостей, на кшталт Майкла Джексона, Мадонни, Анни Герман, Едіти П`єхи, Майї Кристалінської. Якщо порівнювати, наприклад, «Ой не ходи Грицю», «Копав, копав криниченьку», «Чорнії брови, карії очі», «Їхав козак за Дунай» із сучасними зразками, то й не найдеш повної відповідності, не пишуть уже так, розучились нащадки….
І щодо музики. Зараз багато людей, і професіоналів, і любителів, лають примітивні мелодії сучасних пісень, вони знають, що нинішні композитори намагаються писати не гарні мелодії, а просто липучі, приставучі, щоб запам`ятовувались відразу і від них нелегко було відкараскатись. Ось так! А раніше пісні також легко запам`ятовувались, але завдяки своїй красі та мелодійності, підхід був інший….
Взагалі-то, особисто мені здається, що більшість, якщо не абсолютно всі пісні, незграбні, примітивні, можуть бути цілком придатні до вживання. Всього-на-всього треба лишень їх переробити… сто разів! Так-так, це не помилка! Цю формулу колись винайшов ніхто інший як сам Лев Толстой, і використав у своєму романі «Війна та мир». Він кожного разу всі більш-менш невдалі частини роману переробляв до повної знемоги, по кілька десятків разів, і саме це, вкупі із його талантом та чудовим знанням теми, і забезпечило книзі такий шалений успіх у всьому світі, зробило роман класичним і принесло безсмертя як самій книзі, так і її творцеві.
А вже потім, після цього безперечно вдалого досвіду, і народилась формула: якщо переробити будь-який твір… ну, хоча б дев`яносто дев`ять разів, то вже на сотий раз вийде справжній шедевр! І це не випадковість! Це правило було перевірено багатьма видатними особами, Бенні Андерсен та Бйорн Ульвеус лише таким чином писали свої славетні хіти для «Абби», особливо пильно до якості ставився Бенні, основний композитор групи, за його повсякчасну готовність переробляти й переробляти кожну пісню товариші прозвали його величезною музичною скринькою. Як згадує музичний інженер, що тоді працював із групою, Бенні міг грати цілодобово, перевіряючи численні варіанти пісень, аж поки не знайде найідеальніший варіант.
Про Мадонну також можна сказати майже так само. Вона завжди працювала просто шалено, не шкодуючи себе. Це й привело її до статусу світової легенди. Так само завжди ставився до роботи і Майкл Джексон, продюсер його найкращого альбому «Thriller» відзначає, що Майкл під час кропіткої праці занурився в неї з головою і був надзвичайно вимогливим, особливо до себе. Отже, «чарівне правило» і тут виправдало себе повністю….
Що можна сказати наостанок? Було б чудово, якби і в Україні професіонали від музичного бізнесу нарешті спам`ятались і почали працювати по-справжньому, щоб здобути нарешті той результат, який так потрібен всім нам….
Анна Бешлей
Музичний оглядач ПАНЯНКИ
Читайте також:
Документи: 1-10, 11-20, 21-30, 31-40, 41-50.
|
 |
|
 |
 |
