 |
|
|
СОЛОДКИЙ ЗВУК ТВОГО ІМЕНІ
...Ллються з вуст солодкі звуки,
З ними тануть почуття,
Я назву п’янкі сполуки
Твого власного ім’я.
Чи є солодший звук для людського вуха за її власне ім’я? В ньому магія, сила впливати і підкоряти нас, почувши його ми мимоволі дослухаємось до того, хто його вимовив... Той, хто добре знається на психології людських почуттів, давно собі затямив, що пересічна людина набагато більше прив’язана до свого імені, аніж до всіх інших імен на землі разом узятих.
Лишень запам’ятайте ім’я і звертайтеся до людини, вимовляйте його невимушено, і ось ви уже зробили їй приємний комплімент, прихилили до себе. Та варто вам забути його, помилитися, або переплутати і от ви уже ні в сих, ні в тих. Погодьтесь, що коли вам хтось пише листа і, звертаючись, робить помилку у вашому імені, це дуже неприємно, хай навіть ви розумієте, що, можливо, адресант не хотів завдати вам прикрощів. Наскільки значне місце в житті людини посідає її власне ім’я?
Згадаймо в цьому контексті політику! Як можна здобути значну повагу, а отже і вплив на людину, запам’ятавши її ім’я? Приміром, Франклін Рузвельт (32-й президент Сполучених Штатів), знав, що одним з найпростіших, та водночас дієвих та важливих шляхів навертання людей на свій бік, є запам’ятовування імен й уміння змусити людину відчути свою значущість. Одним з перших років політичної грамотності є такий вислів: „Пам’ятати ім’я виборця – це мистецтво керувати державою. Забути – означає пуститися в непам’ять”. У діловому житті та спеціальних контактах здатність згадати потрібне ім’я майже така само важлива, як і в політиці.
Наполеон ІІІ, імператор Франції та племінник великого Наполеона, пишався тим, що він, незважаючи на свої монархічні клопоти, був спроможний згадати ім’я людини, що будь-коли йому стрічалася. Як йому це вдавалося? Дуже просто. Якщо він чув ім’я, вимовлене не досить розбірливо, то просив ще раз повторити йому нове імення. А коли воно було незвичним, то питав як його писати.
Впродовж розмови він старався декілька разів промовити щойно почуте ім’я, а про себе пов’язати його з якоюсь характерною рисою, виразом обличчя або загальним виглядом людини. Якщо нова людина була видатною особою, Наполеон докладав додаткових зусиль, щоб запам’ятати її ім’я. Щойно його Імператорська Величність лишалася на самоті, він записував це ім’я на аркушику паперу, відтак зосереджено вдивлявся в його обриси, закарбовуючи його у пам’яті, і рвав аркуш. Таким чином він досягав того, що зорова та слухова пам’ять надійно зберігали потрібне йому ім’я. Все це звісно відбирає час, проте „гарні манери” потребують маленьких жертв.
Пам’ятаючи, що для людини звук її імені – найсолодший і найважливіший у мовлені, не забуваймо частіше називати друзів та знайомих на ім’я. До того ж, в нашій мові існує безліч пестливих наймень, які ще більше зближують співрозмовників, ламаючи будь-які стіни і крижані огорожі.
Проте не варто використовувати весь арсенал зменшувально-пестливих імен до людини, з якою у вас суто ділові стосунки, інакше вас неправильно зрозуміють. Отож, усе має бути до ладу і до місця, тоді ви досягнете свого у спілкуванні, а ще отримаєте від цього насолоду, адже робити приємне іншим, вдвічі приємніше для себе особисто.
Ольга Зозуля спеціально для ПАНЯНКИ
Читайте також:
Документи: 1-10, 11-20.
|
 |
|
 |
 |
