 |
|
|
СТРАХИ І ФОБІЇ УКРАЇНЦІВ
Більшість із нас схильна до страхів, і це – природно. Скажімо, батьківський страх, страх перед негативною оцінкою, засудженням суспільства, страх за своє життя. Ці страхи настільки природні, що людина, якій вони невластиві, виглядяє щонайменше, дивно.
От як ви віднесетеся до мами, яка не злякається, побачивши, що дитина її грається поряд з дорогою, а на неї мчить машина? Як ми оцінимо людину, якій абсолютно наплювати на те, що подумають і скажуть про неї інші? Нам відомо, що є люди, що безрозсудно грають із смертю, вони ходять по лезу ножа, потрапляють у загрозливі ситуації. Невже вони абсолютно не бояться за своє життя? Є і такі, а є просто гравці – адреналін у крові для них важливіше за цілісність їх фізичної оболонки.
Окремо пригадаємо про такі звичайні, навіть повсякденні страхи, як боязнь втратити роботу, гроші, владу, страх залишитися самотнім, нікому не потрібним, боязнь виглядати дурнем, втратити обличчя. Нам пропонують змінити роботу, а ми боїмося, сумніваємося. «Невідомо, як там платити будуть, а раптом там не колектив, а самі лише земноводні?» Або відбулася сімейна сварка, кохана людина пішла, грюкнувши дверима – ну з ким не буває? Але гризе черв`ячок – а раптом не повернеться? І що ж тоді робити, як жити?
А скільки страхів у наших дітей! У комірці живе Бабай, у лісі – баба Яга, а в темяві – обов`язково щось підстерігає. Вогонь – поганий, він обпалює. Ніж – чіпати не можна, а то поріжешся. Машина – чудовисько, вона може переїхати. Сумно, але більшість страхів в дітях породжують батьки. Для малюків все навколо – чистий лист, і саме батьки дають всьому навколо оцінку. Ось це погано, це – добре. Це – страшно, ти повинен боятися, побоюватися. Або ще – не відповіси біля дошки (напишеш з помилками, не розв'яжеш приклад) – інші діти над тобою сміятимуться. Страшна справа!
Батьки, бажаючи дитині добра, іноді плекають в ній страхи, а потім їх ще й зміцнюють.Часто батькам простіше залякати дитину, ніж зайняти її чимось цікавим і при цьому безпечним. Простіше задавити цікавість (а правильніше сказати – допитливість) у зародку, ніж устежити за всіма дитячими «дослідженнями». Думаю, мамам це знайомо – легше сказати, мовляв, сонечко, сірники дітям – не іграшка, ніж пояснювати, чому ж, власне, грати з ними не варто. Адже дітям – спробуй поясни!
Для цього потрібно запастися терпінням і приготуватися до чималої кількості «чому». До речі, дитячі страхи (які пізніше стають страхами дорослих людей) з`являються ще й з іншої причини. Наприклад, гуляє матуся з дитинчам. І тут у маму на льоту врізалася муха. Муха сама по собі абсолютно нестрашна, але від несподіванки мама здригнулася, а то і скрикнула, й забула тут же. А дитина зробила свої висновки і теж забула. Але потім вона росте і чогось боїться комах».
Слово «фобія» – від грецького phobos. Означає воно страх, нетерпимість, боязнь. Начебто нічого нового, так? А от і ні. Фобія – це психічний розлад, при якому людина мимоволі відчуває хворобливий страх, що змушує її уникати безпечних ситуацій або об`єктів. При цьому людина, що страждає від фобії, прекрасно розуміє безглуздя свого страху.
Можливо, вона навіть намагається боротися з фобією (рідкісний, втім, випадок). Так, людина, що боїться закритого простору (клаустрофобія), спускається в печеру або їздить у ліфті, кидаючи виклик фобії.
Статистика свідчить, що найбільш поширена фобія – соціофобія (це і боязнь публічних виступів, і боязнь приймати їжу в присутності людей, боязнь висловлювати свою думку – аби не засміяли). При соціофобії люди бояться представників протилежної статі, вони побоюються розмов по телефону, прагнуть обмежити свої контакти з суспільством і зовнішнім світом. Досить часто зустрічається також агорафобія (боязнь не тільки відкритих просторів, але і наявності скупчень людей, боязнь виходити з дому і входити в магазини, страх перед натовпом).
Взагалі ж фобіки (люди, яких тримає в полоні страх) можуть боятися кого, чого і коли завгодно. Треба відмітити, вони ще й переживають при цьому не дуже приємні відчуття фізично. Це можуть бути скачки тиску, підвищене потовиділення, непритомність, астматичні припадки і навіть серцеві напади, що пов`язане з адреналіновою активністю. Як відомо, надлишок адреналіну впливає на серце, дихательну, гормональну системи. Іншими словами, приємного мало. Тільки уявімо, дивиться людина на книгу, і охоплює її при цьому паніка, здається їй, що з книги на неї дивляться очі. І тоді – обходить всі книги фобік десятою дорогою. А хіба їх обійдеш, коли там – телефонний довідник, тут – словничок, а ось і енциклопедії в ряд стоять.
З фобіком важко бути поряд. Саме тому на лікуванні наполягають найчастіше рідні людини, схильної до фобії. Досить ефективно лікування експозицією. Людина повинна подивитися в обличчя своєму страху. При цьому – хай з фобіком буде поряд той, кому він довіряє. Спочатку можна дивитися на зображення об`єкта, що викликає страх, і поступово, крок за кроком – дійти до того, що фобія – яйця виїденого не варта. І без неї настільки приємніше жити! Головне при цьому – не поспішати і не нервувати, якщо щось не виходить відразу. Від будь-якої фобії можна позбавитися, важливо тільки по-справжньому цього захотіти.
Підготовлено ПАНЯНКОЮ за матеріалами unian.net
Читайте також:
Документи: 1-10, 11-20.
|
 |
|
 |
 |
