 |
|
|
ВИБІР БЕЗ ВИБОРУ
 Цими днями, вже вкотре передивляючись чудовий американський музичний фільм, присвячений легендарній співачці Дайані Росс «Дівчата мрії», я замислилась над одним з епізодів фільму.
Енергійний та пронирливий молодий менеджер, що опікувався справами так само молодого та дуже талановитого співака R`n`b, у запалі невгамовного бажання вивести свого підопічного на велику сцену, зовсім наплював на елементарні правила честі та порядності, які мають бути присутні кожній нормальній людині. Щоб «проштовхнути» Джиммі Ерлі у чарти та у ефір «білих» радіостанцій пан Куртіс Тейлор-молодший вдався навіть до заборонених засобів: підкупу діджеїв.
Звісно, у фіналі фільму все скінчилось дуже добре, всі винні були покарані, але вдумайтесь добре, ці події відбувались у 60-х роках ХХ століття, а хіба зараз такого нема?! Всі ми чудово знаємо, що, на відміну від Західної Європи та Америки правила в українській дійсності вимагають брати гроші за розміщення в ефірі телеканалів та радіо музичної продукції. У них навпаки, віддати свій запис менеджеру навіть на MTV може вільно будь-хто, але чи прийме його керівництво, залежить цілковито лише від власних якостей продукту. А вже потім, якщо запис всім сподобається, уже телеканал або радіостанція буде сплачувати авторові запису гонорар, і тому там «проскочити» будь-кому не вдасться.
Перемагають найкращі, і тому музичні канали у світі користуються заслуженою популярністю. На теренах колишнього Союзу ситуація зовсім інша. Може прийти будь-яка людина із грішми і вільно домовитись про ротацію «продукту». І все керівництво радіостанції мовчки погоджується, причому діючи за дуже відомою російською примовкою: «Хто платить, той і замовляє музику». Точніше і не скажеш! А потім ми всі почуваємось дуже нещасними, бо змушені чомусь на всіх хвилях та на всіх каналах «вживати» одну й ту саму бридоту, страждаємо, бо хтось комусь дав великі гроші….
Деяких рятують лише власні музичні колекції, але рано чи пізно навіть і дуже улюблена музика набридне, і все ж таки рука тягнеться до телевізійного ДУ, вмикаєш, наприклад, М1, а там… хіт-парад, складений цілковито під впливом грошовитих «замовників». Ні, не прямим впливом, це вже було б занадто нахабно навіть і для них, але опосередкованим — запросто! Найгірший випадок — це, як мені здається, ніщо інше як так звана «важка ротація». Коли одну і ту саму поганеньку пісеньку починають «крутити» цілодобово, щоб почули й побачили вже всі, ніхто не зміг «викрутитись».
Популярності в наші часи домагаються, на жаль, грубими насильницькими методами. Пісня «Мумій Троля» або «SMS», почута по радіо вдесяте, якщо навіть і не сподобається, то настільки міцно зачепиться у голові, що жодним чином її звідти вибити не можна! Згадайте, як якась дурнувата пісенька, почута спочатку по радіо, потім у магазині, а потім, можливо, і в маршрутці, несподівано вилізає і ніяк від неї не відкараскатись…. І ще добре, якщо людина розумна, здатна самостійно оцінювати й аналізувати і може оборонятись від такого тиску, але ж такі якості є, на жаль, не у всіх, тож і йде поступове інфікування населення, на що, звісно, і розраховували замовники ротацій.
Іноді роботу полегшують й інші методи популяризації музичного продукту, підключається уже й «важка артилерія» піару. Про новий альбом, який ще навіть не встиг з`явитись, або і про новоявленого співака багато пишуть, його обговорюють і навіть сперечаються, з`являється мода мати яку-небудь думку щодо нового явища та й просто знати про його існування. Коротше кажучи, щодо цієї музики або цього співака починається велика істерика.
Звісно, в цьому випадку спеціалізованим телерадіо каналам навіть не треба прикладати надмірних зусиль, не потрібна важка ротація, треба всього-на-всього кілька разів нагадати, ото й усе. Годі й казати, що найчастіше такі дії проводяться щоб «розкрутити» доньку або дружину олігарха чи депутата, або й продюсера. Я вже колись писала про осіб, які опинились на естраді головним чином завдяки впливу родичів. Це і нинішня «Місіс Світу» Камалія, і Асія Ахат, і Галліна. Також в цю категорію потрапляють і сестри Завальські, дует «Алібі», батько яких є відомим продюсером. Мабуть що теплі батьківські почуття повністю дозволили цьому панові закрити очі на такий малесенький недолік улюблених доньок, як повна відсутність голосу, як я чую результат їх «роботи», на жаль, випадок безнадійний, просто ця професія не для них….
Чогось мені здалося, що такого «недоліку» пан Завальський не пробачив би будь-кому іншому…. Сумно, дійсно сумно. Люди, які опинились у центрі уваги преси завдяки міцній протекції, мають контракт на випуск та розповсюдження власної музичної продукції, абсолютно не залежний від їх реальних здібностей, вони поступово (якщо і не відразу!) нахабніють.
На відміну від тих, хто свій успіх заслужив важкою працею. Ще б пак, не треба працювати, взагалі не треба нічого робити, добре «підгодовані» ЗМІ і так будуть у захваті. Таким чином ми всі не чуємо й не бачимо справжніх талантів, бо більшість з них, на жаль, мають світлу голову, працелюбство і Божий дар, але не мають грошей. І таким же чином в Україні рівень естради такий жахливо низький, бо нинішніх продюсерів хвилюють, на жаль, лише гроші. Навіть і не власний престиж.
Колись я чула такий вислів, що для кожного музичного продюсера найвищою нагородою в житті є знайти хоч одну справжню зірку і відкрити її світові. Мабуть, все це стосувалось минулого століття, у якому й залишились справжні зірки, для нинішньої продюсерської генерації це занадто ідеалістично. Для них, мабуть, найвищою нагородою в житті зараз є знайти грошовитого татуся або чоловіка, у якого є палке бажання побачити на професійній сцені кохану людину, і для цього вони згодні викласти будь-яку суму. Так склалась кар`єра, наприклад, російської співачки Жасмін, колишнім чоловіком якої був впливовий бізнесмен, що одного разу забажав вдовольнити власні амбіції і домовився про все із PR агенцією.
До речі, не впевнена, що ця жінка має хоч якусь музичну освіту, але, здається, його такі «дрібниці» не зупинили…. Та й пан Гуменюк, батько Ассоль, навряд чи користувався розумними доводами, призначаючи дочці зіркову долю. До того ж це ще й забезпечує гроші, великі гроші, а як там далі складеться із депутатством — хтозна….
Майже щодня стикаючись із випадками корупції наші люди, на жаль, мало-помалу звикають до цього явища, але для мене такі випадки, особливо корупція в музиці, в мистецтві — це привід боротися, робити все залежне, аж ніяк не сидіти осторонь. До речі, я завжди вважала, що будь-який якісний, дійсно якісний продукт сам собою буде популярним серед покупців, і для цього його зовсім не потрібно нав`язувати, достатньо лише познайомити людей із товаром, і він швиденько щезне з магазинних полиць. Як, зрештою, і завжди було у справжніх зіркових кумирів на кшталт Тіни Тернер.
А це означає, що провал нового продукту можна оминути, якщо наполегливо працювати, причому у відповідності із власними здібностями. Ось якщо всі почнуть так вважати, то і перестануть нас настирливо годувати різною бридотою вітчизняний виробник. Але — коли ж це буде?!
Анна Бешлей
Музичний оглядач ПАНЯНКИ
Читайте також:
Документи: 1-10, 11-20, 21-30, 31-40, 41-50.
|
 |
|
 |
 |
