 |
|
|
ЗІРКОВА ШТАМПОВКА НА ФАБРИЦІ ЗІРОК
 Ось вже стартує й друга в Україні «Фабрика Зірок». Як на мене, вся ця ідея взагалі була завжди безглузда, і не лише у нас в країні, а й по всьому світі, але там, на щастя, до цього шоу ставлення інакше, не таке серйозне, як у нас.
По-перше, тому, що кожна розумна людина взагалі знає, що справжніх зірок не можна клонувати, справжня зірка – це насамперед лідер, творча особистість, яскрава індивідуальність. Й історія це завжди підтверджувала численними прикладами з життя зірок, таких, як Преслі, Сінатра, Едіт Піаф. До речі, і в цьому випадку Україна, на жаль, не оригінальна. Авторство цієї «чудової» ідеї належить Західній Європі, потім це підхопила й Америка, вже після Америки Росія вирішила, що її сцена потребує нові обличчя й голоси. У Великобританії є «Pop Idol», Америка має свого «American Idol», Швеція задовольнялась просто «Idol», а Росія вирішила змінити якщо не зміст, то хоча б назву.
Вже багато років на російському телебаченні «крутяться» телепрограми, в більшості випадків — розважальні шоу — відверто запозичені із західних аналогів, на кшталт «Хто хоче бути мільйонером», та «Слабка ланка». Після Росії ці передачі, отримавши очікувану славу, плавно переходять і до українського глядача…. Тож не стала виключенням і «Фабрика зірок». Хоч, як на мене, якась назва не дуже…. Не відповідає романтиці моменту появи нового артиста, хоча й дуже точно віддзеркалює ставлення наставників, покровителів та старших колег до новостворених зірочок.
А ставлення, якщо дуже чесно, досить таки споживацьке. Старші колеги, наприклад, сприймають їх як мішень для дотепів і відвертих глузувань, ну, як в армії поводяться «дембелі» із «духами», може об’єктивний рівень фабрикантів і заслуговує на таке ставлення, самі вони абсолютно ні в чому не винні. Винна система.
Якщо можна сяк-так поставити за два-три місяці голос, навчити їх якось рухатись по сцені, то бути артистом треба навчати досить довго, в ідеалі деякі артисти навчаються все життя, потім потрапляють в історію, але це, на жаль, винятки…. Більшість мають закінчити повний курс музичного училища, я вже не кажу про Консерваторію, де, до речі, вчитись в радянські часи було практично нормою для багатьох артистів у ті далекі часи, коли ще не було комерційних конкурсів.
Сьогоднішні продюсери намагаються якомога більше зекономити на власних підопічних власні ж кошти, і тому так часто роблять ставку на природній талант, звичайно, так набагато легше, не треба вкладати ні тих же грошей, ні нервів та сил у навчання, все і так уже присутнє. Взагалі, дуже сумно це спостерігати. Це конкурс, який при нормальному ставленні організаторів, міг би виконати дуже важливу задачу — допомогти молодим і талановитим людям виконати своє призначення. В ідеалі, так би мовити.
Але…. Не можна забувати реалій. Насамперед все, на жаль, визначає комерційна цінність проекту, наскільки видовищним він може бути, наскільки багато туди можна втулити реклами…. На Заході, до речі, до всього цього поставились тверезо і правильно, лише як до гарного шоу, але при цьому у організаторів зберігалося почуття гарного смаку, тож вони справедливо можуть пишатись, що їм таки вдалося підстрелити, так би мовити, двох зайців, зробити цікаве шоу, за яким спостерігало дуже багато глядачів, а головне, результат зусиль також виявився цілком добрим, переможці проектів не лише молоді та амбіційні, а ще й талановиті, тож і подальше майбутнє для новачків можна вважати гарним.
Одним з яскравих прикладів таких удач є американська дівоча група «Girls Aloud», також можу сказати, що велика кількість суперпопулярних молодіжних дівочих та хлоп`ячих поп-груп, таких, як, наприклад, Backstreet Boys, були підібрані за допомогою конкурсів, система яких дуже нагадує всі ці Pop Idols, тож, можна з упевненістю сказати, що система працює і вже є корисною не лише для своїх творців.
В жодній країні, окрім Росії, ще не намагались зробити артистів, так би мовити, «з пустого місця». Там це, на жаль, досить часто вдається і, звісно, не останню роль відіграє комерціалізація проекту. В тому числі, такі факти: багато людей завжди підозрювало «нечистість» та явно нечесний підхід до справи на російській «фабриці», але підтвердились підозри вже після закінчення шоу.
Виявилось, що більшість переможців могли бути впевнені в своїй перемозі ще навіть до початку самого шоу, бо… там не було жодної випадкової людини! Учасники потрапляли переважно через власні зв’язки в шоу-бізнесі, там замішані якщо не вони особисто як учасники балету чи бек-вокалісти (одна учасниця, як я пригадую, вийшла в артистки через… роботу костюмером однієї з зірок!) , то друзі або й батьки точно могли замовити слівце у продюсерів проекту!
Як, наприклад, вийшло у Юлі Савічевої. Журналісти, аби перевірити чутки, так насілись на продюсера «Фабрики», що він неохоче сказав, що таки дійсно, в проекті немає сторонніх «бо це невигідно комерційно». Ось так! І що ми наслідуємо?!
Хоча б брали приклад з тієї ж самої Англії, в них і дійсно є чому повчитись! Особисто мене приголомшив випадок із російською «Фабрикою», коли одного разу до одного з відділень міліції м. Москви зателефонував невідомий і повідомив, що на смітнику поблизу аеропорту валяється близько тридцяти відеокасет, оперативники перевірили повідомлення, воно виявилось правдивим, але найголовніше! На цих касетах був напис: «Москва, на кастинг «Фабрики Зірок», і, звісно, була вказана точна адреса, різними почерками….
Вони викинули цілу купу касет цих наївних хлопців і дівчат, які так сподівались на те, що їм приділять увагу, деякі і дійсно були талановитими, ними ж просто знехтували, бо була вказівка залишити ці місця вакантними для своїх людей…. І все це стосується лише найпершої російської «Фабрики Зірок», що ж там було далі!...
А як іще згадати, що по закінченні ось такого хаотичного «навчання» керівництво «Фабрикою» підписало з цими наївними дітьми абсолютно кабальний контракт, щоб якнайшвидше «відбити» та повернути собі кошти, витрачені на навчання та проживання в «Зірковому Будинку». І потім вони всі змушені були за безцінь давати цілу купу концертів, працювати нещадно до себе в режимі, який не завжди витримують і набагато досвідченіші артисти.
Деякі ж і взагалі були після такого використання з якихось невідомих причин вже після турне безжально викинуті керівництвом на смітник, і швидко за них всі забули…. Що ж, доля нещадна до деяких артистів, це правда, але в цьому випадку відбулась явна несправедливість за участю бізнесменів.
Щодо української «Фабрики», яку продюсував Юрій Нікітін, то і педагогів він взяв чудових, таких як Олена Гребенюк та Роман Віктюк, і ставлення до майбутніх «зірочок» було водночас і суворе, і дбайливе, і, обов`язково — справедливе. Але всі, здається, розуміли, що зірку за такий короткий строк вони отримати не зможуть, лише «заготовку» для зірки, а результати….
Вже пройшов майже рік з початку найпершої нашої «Фабрики», а результатів, хоч трохи гідних, так і не дочекались….
Не знаю…
Хочеться вірити, що в нас іще все попереду…. Можливо…
Анна Бешлей
Музичний оглядач ПАНЯНКИ
Читайте також:
Документи: 1-10, 11-20, 21-30, 31-40, 41-50.
|
 |
|
 |
 |
